Сонячного зимового дня повертаємося до подорожей Галичиною нашого давнього знайомця – австрійського економіста Йозефа Рорера.
(У попередніх серіях: у 1802-1803 роках Рорер їхав від турецького кордону до Відня через Буковину й Галичину та докладно розповідав, як неправильно господарюють на цих землях, і що треба робити, аби було як “у людей”, тобто як у німців).
Однією з причин непозбувної зажури пана статистика було нерозумне ставлення галичан до плодового садівництва. І навіть священники ніяк не хотіли пояснити простому люду, яка від того користь.
Від православних священників* цей камеральний управитель не міг очікувати, що вони виявлятимуть бажання у гарні весняні дні виходити із сільською молоддю до лісів, ознайомлювати їх із правилами щеплення та обмотування дерев, щоб ці нащеплені стовбури можна було викопувати восени та пересаджувати у власні сади господарів поблизу кожного будиночка.
* – автор має на увазі, звісно, греко-католицьких священників
Що ж робити, як сади не буяють? Один із місцевих писарів знайшов неординарну відповідь – не дозволяти людям одружуватися, заки вони лінуються доглядать свій сад.
То скільки ж дерев треба було висадити, щоб отримати омріяну “шлюбну ліцензію”?
Позаяк любов до садівництва не дуже швидко проникала в серця селян, були видані накази, яких слід було суворо дотримуватися. Жодному парубкові не дозволялося одружуватися, якщо він не міг засвідчити, що робив щеплення та обмотування дерев, а саме: він зобов’язаний нащепити, обмотати десять диких фруктових дерев з лісу та пересадити у власний сад. Те саме стосувалося і дівчат. Але вдовиці, які хотіли вдруге взяти шлюб, як і вдівці, повинні були пересадити у свої фруктові сади вдвічі більше дерев. Оскільки бажання одружитися залишалося великим, а окультурення фруктових дерев було прямим обов’язком, без виконання якого висока згода на шлюб відсувалася на непевний час, то такі заходи привели незабаром до неабиякого пожвавлення цієї справи.
Пан Рорер навіть статистику за кількома селами подає:
А ви вже свою грушку посадили?
Цитати за виданням: Рорер Йозеф “Нотатки під час подорожі від турецького кордону через Буковину, вздовж Східної та Західної Галичини, Сілезії та Моравії до Відня”. Чернівці: Книги ХХІ, 2018. С. 105-107.
Вандрівник 